+380(67)123-67-11
24/7 Передзвонити?

1891 р. Судова справа про отруєння (екслібріс київського адвоката)

Судова справа 1888 р., про отруєння. Підозрювані дружина та любовник. Захищав адвокат Ф. Плевако. У 1909 книга була у власності відомого київського адвоката Г.В.Шварца.
20000 грн.
Купити в 1-клік

Коротко про книгу

1891 року. Книга повністю присвячена судовій справі 1888 року, про отруєння громадянина Миколи Максименко. Підозрювались у вбивстві дружина та її любовник. Захищав підсудних відомий адвокат Федір Плевако та юрист Микола Холєв. В книзі присутній великий екслібріс* київського адвоката Г.В.Шварца.

*Екслібріс - вид графічного мистецтва,  книжковий знак, невелика художньо виконана етикетка, де вказано, кому належить книжка.

 

Чим цінна книга

  • Книга була у власності у відомого київського адвоката, про що свідчить його власний екслібріс 1909 р. 
  • В доброму стані, без слідів реставрації, тому підійде на подарунок.
  • Тематика книги досить рідкісна і тираж дуже малий, так як не розрахована на масового читача.
  • Сторінки з якісного паперу.
  • Книзі більше 130 років.
КОМУ АКТУАЛЬНА?
Для юристів, суддів, адвокатів, правознавців, жінок та любовників.
ПРО ЩО КНИГА?
Книга повністю присвячена судовій справі про отруєння громадянина Миколи Максименко. Підозрювались у вбивстві дружина та її любовник. Обвинувачені були несправедливо оправдані.
ПЕРШИЙ ВЛАСНИК КНИГИ
Досить неординарна особистість. Шварц Г.В. (1883-1945) - адвокат, журналіст, драматург. Досліджував масонство. Народився в Київі, в сімї страхового чиновника. Закінчив імператорський юридичний факультет Київського університету (1908). Понад 8 років працював адвокатом з кримінальних справ. Під час Першої світової війни 1914 побував у німецькому полоні. В період другої світової був на боці Третього Рейху. Приятелював з Г.Гіммлером, Р.Гейдріхом.
СУТЬ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ
15-20 лютого 1890 року Таганрозьким окружним судом за участю присяжних засідателів розглядалася справа за звинуваченням Олександри Максименко та її коханця Резнікова у вбивстві чоловіка Миколи Максименка. Захищали підсудних адвокат Ф. Плевако та юрист М. Холєв. Як випливає з обвинувального акта, наприкінці вересня 1888 року Микола Максименко захворів на черевний тиф, і за порадою лікарів дружина перевезла його в Ростов-на-Дону, де його лікарем став доктор Португалов.
До 18 жовтня хворий був практично здоровий, але ввечері раптом почалися ускладнення, і наступного дня хворий помер. Лікар Португалов відмовився підписати свідоцтво про смерть внаслідок захворювання на черевний тиф, так як на його думку, симптоми вказували на отруєння. Він наполіг на розтині та проведенні токсикологічної експертизи, яка показала наявність в організмі значної кількості миш'яку. На вимогу родичів було проведено ще два хімічні дослідження, які також підтвердили початкові висновки.
Підозра впала на дружину Максименка, Олександру та її коханця Резнікова. Як встановило слідство, увечері 18 жовтня Олександра Максименко дала чоловікові випити міцний чай, після чого йому стало погано. Імовірно, саме в чаї був розчинений миш'як. Водночас Олександра Максименка та її родичі звинуватили доктора Португалова у тому, що він нібито вимагав хабара 300 руб. за видачу свідоцтва про смерть чоловіка.
Адвокат Холєв поставив під сумнів точність і об'єктивність проведених експертиз, але не досяг успіху в цьому — факт отруєння був доведений. Свою промову адвокат Плевако побудував на затвердженні того факту, що Олександра Максименко не мала мотиву для вбивства чоловіка.
Останній, будучи щиро прив'язаним до Олександри Максименко, підтримав її у скрутну хвилину. Але зіпсоване суспільство сприйняло їхні стосунки неправильно, і на підставі цього у слідства з'явилися підстави запідозрити їх у змові. Не заперечуючи сам факт вбивства, Плевако наголосив на присяжних на тому, що доказів винності підсудних у скоєнні умисного вбивства недостатньо для їх звинувачення. Ніхто не може підтвердити, що саме пані Максименко чи пан Резніков отруїли Миколу Максименка.
Він вказав на недостатність доказів, що підтверджують її зв'язок із Резніковим та наявність між ними змови. На підтвердження своїх слів він наводить епізоди з життя Олександри, а також посилається на свідчення свідків, опитаних у процесі. Вміло маніпулюючи фактами, Плевако малює картину добропорядного міщанського сімейства, яке відчинило двері синові старого друга Резникову.
Плевако апелював до об'єктивності суду. Він просив не перебільшувати значення доказів, як і применшувати його. Він просив тверезо оцінити факти, проаналізувати їх з метою однозначної відповіді. Не торкаючись аспекту винності підсудних, Плевако говорив про невизначеність відповіді основне питання справи. Коли треба вибирати між життям та смертю, то сумнівів бути не повинно, і вибір має бути зроблений на користь життя. Суд присяжних виніс виправдувальний вердикт щодо Максименка та Резнікова.
 
Характеристика книги
Розмір книг 20-14 см. 296 с. Всі сторінки присутні та міцно тримаються.
В книзі все рідне. Шкіряний корінець.
ОРИГІНАЛЬНА НАЗВА
Дело об отравлении потомственного почетного гражданина Максименко. Отчет о судебному разбирательстве:
  • В Таганрогском Окружном суде
  • В Правительственном Сенате
  • В Харьковском Окружном Суде
ДЕФЕКТИ
Потертості, легкі часові забруднення, пожовклість, короткий напис на звороті титульної. Загалом стан відмінний.